творчість наших читачів

Творчість наших читачів

Волчанова Олена

Крихти снiгу падають на плечi,
Зими, зими, тиша, холода ...
Зiронькi, казковий теплий вечiр,
Ми - маленькi, мама - молода.

Рiднi руки рухами м'якими
Нiжно обiймають кожну мить,
Та роки, що рiками стрiмкими
Так бiжать, аж серденько тремтить ...

Аромати липового чаю
I дзвiночками - бабусiн спiв,
За дитинством сонячним скучаю,
Там, мабуть не було зайвих слiв ...

Снiговi зимовi хуртовини,
Рiднi руки i гаряча пiч,
Ми - маленькi, любляча родина,
Зiроньки, казкова тепла нiч ...

У вишневих садах промайнуло ласкаве дитинство.
Зазирнути туди вже нiкому з нас не пощастить...
Тiльки зараз, в хвилюючу пору мого материнства,
Розумiю, як швидко босонiж дитинство бiжить...

Розiйшлися дорiжки, тумани, думки, давнi друзi.
У дорослiм життi навпростець дуже важка хода...
Часом нашi тiла та серця у шаленiй напрузi.
Навкруги крiзь роки холода... Холода.... Холода...

Ти поряд опинився випадково,
А я гадала - то заради мене.
Вигадувала щастя помилково,
Кохання дарувала безiменне.

Жадала твого погляду i ночi,
Яка би нас звела i дуже мiцно
Тримала вдвох, i сiрi теплi очi,
Та все в думках, насправдi - ми нарiзно.

А ти - мов грав отими почуттями,
Якi я дарувала тобi всюди,
I все, що вiдбувалося мiж нами,
Складав у непотрiбнi нам споруди.

Ти поряд опинився ненавмисно,
А я тебе так нiжно покохала,
Вдягла на душу зоряне намисто
I знов тобi про себе нагадала.

Ти поряд зупинився ненадовго,
Не змiг в менi розгледiти кохану,
У сeрцi колить боляче, мов голки,
Та бiгти за тобою я не стану ...

О.М.Вальчук

" Вірний син народу"

до 250 річчя від дня народження І.Котляревського

Часи неволі, скасування Січі
Жива розмовна мова – це наріччя,
Не українська, а малоросійська.
На ній писати зовсім неможливо.
Але полтавець – гуманіст за духом –
Любив душею рідний край і мову
І з щирою любов’ю до народу
Прославив наше солов’їне слово.
І задзвеніла рідна, милозвучна,
М’яка і сильна материнська мова,
Мов животворне джерело, співуча.
Серед слов’янських мов уже могуча.
Фольклор – це скарб і світоч України –
Така велика і духовна сила.
І в ньому вся історія народу
Моєї калинової країни.
Це розумів великий син народу,
Коли писав поему «Енеїда»,
Поет згадав про подвиги козацькі
І засудив жорстокість кріпосництва.
Чи думав наш великий українець,
Коли писав комічні водевілі,
Реалістичні та народні твори
Про подвиги святії героїчні
На тему травестійну і бурлескну,
Що образи прості народні
Майбутнє створять нашої країни?!
Під кроною розлогої тополі
Край шляху, що веде з Полтави,
Спить вічним сном, твій
Вірний син, народе,
Великий геній, не шукавший слави.